Новости: Гарантійний ремонт, обслуговування і заміни

   Чинне законодавство досить ретельно захищає споживачів у разі придбання ними товарів, що мають вади або вийшли з ладу під час експлуатації. Проте воно не завжди зважає на інтереси виробників. Отже, якими є вимоги до їх гарантійних зобов'язань з огляду на зміни, що відбулися після набрання чинності ПКУ та деякими іншими законодавчими і нормативними документами.
     

     Основним документом, що регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та їх виробниками і продавцями, є Закон України «Про захист прав споживачів» в редакції від 01.12.2005 р. № 3161-IV (далі – Закон про захист споживачів). Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю зі споживачем (якщо такий строк не визначено – протягом десяти років). Крім того, він має забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, з необхідним обсягом та асортиментом запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва – протягом строку служби, а якщо такий термін не визначено – протягом десяти років. Гарантійні зобов'язання виробника деталізовані у ст. 7 Закону про захист споживачів.
   
   Виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Причому гарантійний строк на комплектуючі вироби має бути не меншим, ніж гарантійний строк на основний виріб.
   
   Усі збитки продавця, який розглядає претензію споживача до придбаного товару, зобов'язаний відшкодувати виробник.
     

Гарантійний строк

   Термін, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання щодо безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг, є гарантійним строком. Названий безоплатний ремонт і є гарантійним. Його проведення полягає у виконанні робіт з усунення недоліків товару для забезпечення використання його за призначенням протягом гарантійного терміну експлуатації. Недоліки усуваються шляхом заміни чи ремонту комплектуючого виробу або окремої складової частини, а також виконання регулювальних робіт відповідно до вимог нормативних документів.
   
   Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, який додається до продукції. Варто зауважити, що гарантійні зобов'язання у будь-якому випадку включають будь-які зобов'язання виробника (виконавця) або продавця, передбачені рекламою.
   
   Коли мова йде про продукцію, споживчі властивості якої можуть із часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів, встановлюється строк придатності. Він зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до продукції при продажу. У такому разі саме цей строк і вважатиметься гарантійним.
   
   Строк придатності обчислюється починаючи від дати виготовлення (яка також має зазначатися на етикетці або в інших документах) і визначається або часом, протягом якого товар є придатним до використання («Термін придатності до використання 3 місяці з дати виготовлення»), або датою, до настання якої товар є придатним до використання («Вжити до 01.01.2012 р.»). Наголошуємо, що продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено (або зазначено з порушенням вимог нормативних документів), а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до закінчення цього строку (ст. 677 ЦКУ).
   
   Зазначимо, що існує кілька випадків, коли початок відліку гарантійного строку визначається за іншими правилами (таблиця).

Таблиця. Обчислення гарантыйного строку

   Варто звернути увагу, що, відповідно до п. 5 ст. 7 Закону про захист споживачів, якщо на продукцію не встановлено гарантійні строки або строк придатності, споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги за умови, що недоліки було виявлено протягом двох років. Коли йдеться про об'єкт будівництва, відповідні вимоги можуть бути пред'явлені не пізніше 10 років від дня передачі їх споживачеві. Таким чином, виробникові вигідно зазначати гарантійний строк у відповідних документах, адже здебільшого він не перевищує одного року, що є значно меншим, ніж гарантійний строк «за умовчанням».
   
   Треба зважати також на таке:
   
   – при виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на час перебування продукції в ремонті (зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків);
   
   – при обміні товару його гарантійний строк обчислюється заново від дня обміну.
     

   Виявивши протягом встановленого гарантійного строку недоліки, споживач має право вимагати:
   
   – пропорційного зменшення ціни;
   
   – безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
   
   – відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
   
   Такі вимоги споживач пред'являє або продавцеві (за місцем купівлі товару), або виробникові. Щодо непродовольчих товарів, які були у використанні, а реалізовувалися через роздрібні комісійні торговельні підприємства, то зазначені вимоги споживача задовольняються за згодою продавця.
   
   У разі виявлення протягом такого строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за потреби висновком експертизи, споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
   
   – розірвання договору та повернення сплачених за товар грошей;
   
   – вимагати заміни товару на такий самий товар або на аналогічний з числа наявних у продавця (виробника).
   
   Варто також брати до уваги, що, відповідно до ст. 8 Закону про захист споживачів, доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад 5 кілограмів продавцю (виробнику) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця (виробника).
   
   Зазначимо, що за наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі потреби перевірити якість товару – протягом 14 днів або за домовленістю сторін. А якщо товару немає, така вимога має бути задоволена у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. У разі коли задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач має право висунути інші вимоги, наприклад, розірвати договір та повернути сплачені за товар гроші. В останньому випадку, якщо ціна на товар зросла, розрахунки зі споживачем провадяться з огляду на його вартість на час висунення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни – зважаючи на вартість товару на час купівлі.
   
   На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Перелік товарів, з яких утворюється обмінний фонд, затверджено постановою КМУ від 19.03.94 р. № 172. До такого переліку входять телевізори, мікрохвильові печі, магнітоли, кухонні та в'язальні машини, пилососи, холодильники, телефони, персональні комп'ютери та інші.
   
   Недоліки товару, щодо яких споживач пред'явив вимоги безоплатного усунення, мають бути усунуті протягом 14 днів з дати пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.
   
   Дуже важливим моментом, який міститься в п. 10 ст. 8 Закону про захист споживачів, є право споживача пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом визначеного строку служби, а якщо його не встановлено – протягом 10 років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), що виникли з вини виробника.
   
   Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, – технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.
   
   Важливо
   
   Шкода, завдана життю, здоров'ю або майну споживача дефектною продукцією або продукцією неналежної якості, підлягає відшкодуванню у повному обсязі, якщо законом не передбачена більш висока міра відповідальності.
   
   Як бачимо, права споживачів щодо усунення недоліків є досить широкими. Водночас він має пам'ятати, що його вимоги не підлягатимуть задоволенню, якщо продавець або виробник доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання.
     

   Порядок оподаткування витрат на гарантійний ремонт визначено в пп. 140.1.4 ст. 140 ПКУ. Відповідно до його положень, при оподаткуванні враховуються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку. При цьому під оприлюдненням розуміють поширене в рекламі, технічній документації, договорі або іншому документі зобов'язання продавця щодо умов та строків гарантійного обслуговування.
   
   Таким чином, при оподаткуванні можна враховувати лише ті витрати, які здійснює підприємство за умовами, визначеними ним самим. Це варте уваги, адже Закон про захист споживачів передбачає чимало випадків, коли підприємство зобов'язане безкоштовно усунути вади, навіть у тому випадку коли оприлюднений гарантійний строк минув чи навіть і не був встановлений. У цьому випадку зазначені витрати не враховуються.
   
   У названій статті ПКУ передбачено й кілька інших умов, що їх має виконати підприємство для включення зазначених витрат. Передусім, здійснюючи гарантійні заміни товарів, платник податку зобов'язаний вести облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним органом ДПС. Наказом ДПАУ від 28.02.2011 р. № 112 затверджений Порядок обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування). За його нормами, облік операцій з гарантійних замін товарів або гарантійного ремонту (обслуговування) має вестися в кількісному та вартісному вираженні за такими видами (групами) усунення недоліків товарів:
   
   – безоплатне усунення недоліків товару;
   
   – відшкодування витрат на усунення недоліків товару;
   
   – пропорційне зменшення ціни;
   
   – заміна товару на такий самий товар або аналогічний з числа наявних у продавця (виробника);
   
   – розірвання договору та повернення сплачених за товар грошей.
   
   Зазначений облік ведеться у Книзі обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування). Її форма міститься в додатку 1 до зазначеного наказу. Ця Книга має бути прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою і підписом керівника суб'єкта господарювання або його уповноваженого представника, вона вважається документом зі строком зберігання три роки. Записи в Книзі здійснюються за всіма проведеними операціями не пізніше дати отримання покупцем замінених товарів або послуг з гарантійного ремонту. Розглянемо приклад її заповнення.
   
   Приклад 1
   
   29.08.2011 р. підприємство здійснило гарантійний ремонт холодильника «Морозко», прийнятого від покупця 22.08.2011 р. Холодильник був придбаний 16.02.2011 р. (гарантійний строк – 1 рік). Приклад заповнення Книги обліку покупців наведено далі.
   
   Другою обов'язковою умовою, що має бути виконана при здійсненні заміни товару, є зворотне отримання бракованого товару, а також належне ведення обліку. Невиконання цієї умови позбавляє продавця права збільшувати витрати на вартість замін.
   
   Зазначимо, що основна відмінність порядку обліку гарантійних витрат, передбаченого ПКУ, від порядку, визначеного в пп. 5.4.3 ст. 5 Закону про прибуток, – це відсутність обмеження, відповідно до якого сума витрат не мала перевищувати 10 % від сукупної вартості товарів, які були продані та за якими не закінчився термін гарантійного обслуговування. Таку зміну ми вітаємо, адже у колишній нормі навіть не було встановлено механізм, відповідно до якого мав визначатися розмір такого обмеження. А це викликало численні запитання.
   
   Згідно з ПКУ, порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються КМУ на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів. Раніше постановою КМУ від 11.04.2002 р. № 506 був затверджений Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів (далі – Порядок № 506)*. А нещодавно постановою КМУ від 02.02.2011 р. № 103 його було оновлено і приведено у відповідність із вимогами ПКУ. Згідно з цим документом, до технічно складних побутових товарів належать непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний термін. Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, наведено у додатку 1 («Для довідки»).  

(* Чинність Порядку № 506 не поширюється на гарантійний ремонт (обслуговування) або

   
   Для довідки
   
   Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні
   
   – Апаратура радіоелектронна побутова
   
   – Машини та прилади електропобутові
   
   – Машини та прилади для механізації робіт у побуті
   
   – Побутові прилади електронної техніки, у тому числі обчислювальна техніка
   
   – Засоби зв'язку
   
   – Прилади складної механіки, у тому числі годинники та секундоміри
   
   – Музичні інструменти, у тому числі електромузичні
   
   – Складні комплектуючі вироби, на які видається окрема гарантія
   
   – Транспортні засоби і номерні агрегати
   
   – Продукція виробничо-технічного призначення, яка може бути використана у побуті
   
   – Товари медичного призначення
   
   – Товари для заняття фізичною культурою, спортом і туризмом
   
   – Зброя спортивна вогнепальна, газова, пневмогазова, пружинна, пневматична
   
   – Засоби вимірювальної техніки побутового призначення.  

Додаток 1 до Порядку № 506

      Гарантійні документи

   Відповідно до Порядку № 506, необхідна, доступна та достовірна інформація про товари, які підлягають гарантійному ремонту або гарантійній заміні, доводиться виробником (продавцем) до відома споживача в експлуатаційних документах**, що їх виробник додає до товару. До таких документів належать текстові, графічні конструкторські документи, які окремо або разом уможливлюють ознайомлення зі споживчими властивостями товару і в яких визначено правила його експлуатації, зокрема технічний паспорт чи інший документ, що його замінює. В експлуатаційних документах зазначаються такі характеристики товару:
   
   – найменування;
   
   – найменування нормативних документів, вимогам яких має відповідати товар (у тому числі іноземного походження);
   
   – основні споживчі властивості;
   
   – заводський номер;
   
   – дата виготовлення;
   
   – гарантійні зобов'язання виробника (продавця), у тому числі гарантійний термін зберігання та гарантійний термін експлуатації;
   
   – правила та умови ефективного і безпечного використання;
   
   – термін служби (придатності), відомості про дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
   
   – найменування та адреса виробника і підприємства, яке виконує його функції щодо виконання вимог споживача;
   
   – інформація стосовно товару, який за певних умов може небезпечно впливати на життя, здоров'я і майно споживача, та про можливі наслідки такого впливу;
   
   – відмітка щодо повірки (для засобів вимірювальної техніки, що підлягають державному метрологічному нагляду).
     

(** Експлуатаційні документи мають відповідати ГОСТу 2.601-95 «Эксплуатационные документы».)

   
   Гарантійні зобов'язання виробник зазначає у гарантійному талоні за формою № 1-гарант і № 2-гарант або в іншому експлуатаційному документі у розділі «Гарантійні зобов'язання виробника». До експлуатаційних документів також додаються відривні талони на технічне обслуговування (у разі потреби) і на гарантійний ремонт за формою № 3-гарант і № 4-гарант. А у разі коли в експлуатаційних документах передбачено проведення робіт із введення товару в експлуатацію, виробник (продавець) додає відривний талон за формою № 5-гарант.
   
   На гарантійне обслуговування приймається товар за наявності експлуатаційних документів, пломб виробника або виконавця на товарі, якщо це передбачено експлуатаційним документом; за відсутності пошкоджень товару, які могли викликати несправність; за умови дотримання експлуатаційних вимог. Якщо товар вийшов з ладу з вини споживача, на ньому немає передбачених експлуатаційними документами пломб та гарантійного талона, споживач втрачає право на гарантійне обслуговування.
   
   У разі потреби визначити причини втрати якості товару, гарантійний термін якого не минув, продавець зобов'язаний у триденний термін з дня одержання письмової заяви від споживача направити такий товар на експертизу. При цьому споживачеві видається акт приймання товару на експертизу за формою № 6-гарант. Зазначимо, що така експертиза проводиться за рахунок продавця.
     

Якщо споживач не з'явився...

   
   У Порядку № 506 передбачено алгоритм дій підприємства у разі, коли споживач здавши товар на гарантійний ремонт, з якихось причин не з'являється за ним. Якщо такий неуважний споживач не одержав відремонтований товар у п'ятиденний термін з дня, визначеного у квитанції, виконавець повідомляє його про це письмово. По закінченні 5 місяців, протягом яких споживач з поважних причин не з'явився за одержанням відремонтованого товару, виконавець надсилає споживачеві друге письмове повідомлення. А через 6 місяців з дня, визначеного у квитанції, товар підлягає реалізації. Проте за рахунок виручених від продажу коштів виконавець може покрити лише витрати на реалізацію та зберігання товару, решта коштів спрямовується на депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса на ім'я споживача.
     

   17.09.2011 р. набирає чинності ще один законодавчий акт, який пов'язаний з питаннями гарантій та відповідальності виробника. Мова йде про Закон України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» від 19.05.2011 р. № 3390-VI. Отже, за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, відповідає її виробник. А виробником вважається будь-яка особа, яка, розміщуючи на продукції своє найменування, торговельну марку чи іншу ознаку, заявляє про себе як про виробника. До того ж будь-яка особа, що ввезла на митну територію України продукцію з метою її продажу, передання оренду або розповсюдження, несе відповідальність як виробник. Якщо виробник продукції не може бути встановлений, кожний її постачальник (продавець) несе відповідальність як виробник, якщо він протягом 30 днів не повідомить потерпілому найменування та місце розташування виробника або особи, яка поставила йому цю продукцію.
   
   Відшкодування шкоди не залежить від вини виробника продукції, а також від того, чи перебував потерпілий з ним у договірних відносинах. Але потерпілий ще має довести наявність шкоди, дефекту в продукції, а також причинно-наслідковий зв'язок між дефектом в продукції та шкодою.
   
   Шкода підлягає відшкодуванню, якщо вона завдана протягом десяти років з дня введення в обіг продукції, внаслідок дефекту якої завдано шкоду, за умови, що потерпілий подав позов до виробника до закінчення цього строку.
   
   Із усього зазначеного вище можна зробити висновок, що вітчизняне законодавство передбачає певну асиметричність прав споживача і виробника на користь першого. Особливо помітно це було до набрання чинності розділом III ПКУ, коли, відповідно до чинних податкових норм, виробник мав суттєві обмеження щодо віднесення витрат на гарантійний ремонт та гарантійні заміни до валових витрат. Але й зараз, зважаючи на норми згаданого вище Закону, ситуація складається зовсім не на користь виробника. Що ж, як то кажуть, правда завжди на боці клієнта.